Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся нашого села…

      Нестерпно й гірко усвідомлювати, що окупант дев’ятий рік безкарно творить свої чорні злочини проти мирної України, проти нашого народу… Страшна ціна сьогоднішньої російсько-української війни – людські життя українців. Життя тих, хто нас захищає: наших дітей і матерів, зовсім юних і старших, необстріляних і досвідчених. Таких різних, але дорогих нам людей…

     …Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся нашого села… Внаслідок ворожого обстрілу обірвалося життя  нашого учня, випускника 1992 року, військовослужбовця  Збройних сил України  БЕРЕЗЮКА ВОЛОДИМИРА ВОЛОДИМИРОВИЧА…

    Для когось Він був другом, для когось братом... Хтось випадково познайомився з ним, бо  Він  мав «золоті» руки та серце, хтось ділив з ним кусок солдатського хліба там, у горнилах війни, а Він - такий світлий і добрий, не дасть себе забути, бо немає такого будинку, в якому б Володя не приклав своєї праці…

 "Справжній солдат…»  - це про нього. Він ніколи не був байдужим до своєї важкої чоловічої роботи - захищати рідну землю.  Володя завжди горів тим, що робив… Адже і у 2014 теж стояв на захисті суверенітету та територіальної цілісності рідної держави. «Як не я, тоді хто?» - категорично сказав дружині, коли та не відпускала, немов передчуваючи біду…але сказав,  що на Великдень обов’язково приїде додому…

 За наше мирне щасливе майбутнє Володя віддав найцінніше, що є у людини – життя. Низький уклін батькам за такого сина…

    Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати… В цю гірку мить розділяємо горе родини  та схиляємо голови в глибокій скорботі… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ, ВОНИ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ! Спочивай з миром, наш ГЕРОЮ!